Хас, Вероника Дорош — Падаю

Знову я, знову я Не знаходжу місця там, Там де весна. Але ти, ти лети, коли довіришся вітрам. У небеса. Сам не знаю, куди я іду, Вдень блукаю, що є сил біжу. Ніч остання покаже хто зі мною. Я не розрізняю, де тепер живу, Ніби сон, а ніби наяву, Відчуваю як я лечу. Це знову я падаю, падаю З неба я, як вода Я падаю, падаю Розбиваюся до останньої краплі. До останньої краплі (х2) І ніби все як хотілось, Нова гра, нові стіни. Та твої сльози на колінах, У цьому мегаполісі навряд чи зацінять. Я розбиваюся на краплі, молекули, Я перетворюю крапки у вектори. Взяв своє і тихенько несу, 4 кольорових драже і я засну. Новий день, новий бій, Мільйон людей, мільйон подій. Краплі знову злетять у небо, Бо їм так треба. Я не знаю, куди я іду, Вдень блукаю, що є сил біжу. Ніч остання покаже хто зі мною. Я не розрізняю, де тепер живу, Ніби сон, а ніби наяву, Відчуваю як я лечу. Це знову я падаю, падаю З неба я, як вода Я падаю, з неба падаю Розбиваюся до останньої краплі. До останньої краплі (х2) Падаю, я падаю З неба я, як вода Я падаю, з неба падаю Розбиваюся до останньої краплі. Падаю, я падаю З неба я, як вода Я падаю, з неба падаю Розбиваюся до останньої краплі.