Krechet, KOLA — До батьків

Я нарешті їду до батьків, я їду до батьків Я з усіх доріг на батьківський поріг Не бачилися рік, батько постарів Мати посивіла, всіх беруть роки Я їду до батьків, їду до батьків На батьківський поріг, рідний мій поріг Їду до батьків, їду до батьків я Їду до батьків! Ще не вечір, ще не вмерла порожнеча Я рюкзак на плечі, в мене є важливі речі Серце мені шепче "Хлопче, вдома, там чекають дні і ночі твої очі Ті, хто люблять, твої люди найдорожчі" Може, я ще не зразковий Але скоро, коли зійде сонце Я приїду в гості та обійму, рідні, вас обов'язково Даю слово, більше не розлучить нас ніщо надовго Ви мене пробачте молодого Я нарешті їду до батьків, я їду до батьків Я з усіх доріг на батьківський поріг Не бачилися рік, батько постарів Мати посивіла, всіх беруть роки Я їду до батьків, їду до батьків На батьківський поріг, рідний мій поріг Їду до батьків, їду до батьків я Їду до батьків! (Їду до батьків) Ти будеш дитиною, доки голос мати чуєш Будеш дитиною, доки віриш у дива Будеш нею, доки в рідних стінах ти ночуєш І сумуєш за столом там, де вся рідня Мам, я в телефоні голос твій далекий чую Не подумай, я сумую, просто час прискорився Можна я тут трохи, зовсім трохи, попрацюю І до тебе в рідні стіни, де моя сім'я? Я нарешті їду до батьків, я їду до батьків Я з усіх доріг на батьківський поріг Не бачилися рік, батько постарів Мати посивіла, всіх беруть роки Я їду до батьків, їду до батьків На батьківський поріг, рідний мій поріг Я їду до батьків, їду до батьків Я їду до батьків