Roxolana — Люди Як Кораблі

Я не твій брат, ти не сестра моя Ніколи не розказуй мені Хто і в чому є винен, на нашій землі Люди, як кораблі Кожен пливе, поки хвиля несе І поки глибока вода, а-а Глибока і темна, до самого дна До самого-самого дна А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів А від берега знову в море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів На глибині зустрічаються всі Так, ніби, в морі місця нема, а-а І труться бортами, аж стогне земля Від зависті, підлості й зла Хтось не доплив, бо йому помогли Набрати повні трюми води, а-а Бо стати героями тої війни Дуже хотіли вони А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів А від берега знову в море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів А від берега знову в море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів Наш океан знає більше, ніж ми Секрети всі у нього на дні А ми ходим зверху, великі й малі (великі й малі) Люди, як кораблі Гордо пливем і не вірить ніхто Що ним зацікавилось зло І серед вітрів ми не чуєм щурів Які прогризають нам дно Наш океан знає більше, ніж ми Секрети всі у нього на дні А ми ходим зверху, великі й малі Люди, як кораблі Гордо пливем і не вірить ніхто Що ним зацікавилось зло І серед вітрів ми не чуєм щурів Які прогризають нам дно У-у-у-у-у-у-у, у-у-у У-у-у-у-у-у-у, у-у-у У-у-у-у-у-у-у, у-у-у У-у-у-у-у-у-у, у-у-у