Віталій Лобач — Сумна і П'яна

Скажи чому така сумна?.. На-на-на... Чому сумна і п'яна?.. Ти випий ще бокал вина, На-на-на, Залити в серці рану... Мене терпіти не змогла, Ша-ла-ла-ла... Сказала: З мене досить! I що тобі так мало літ, Ша-ла-ла-ла, А вже на серці осінь... А вже на серці осінь... Я бути вірним обіцяв, На-на-на... А на наступний вечір Вже іншу ніжно цілував, На-на-на... І обіймав за плечі! Мене терпіти не змогла, Ша-ла-ла-ла... Сказала: З мене досить! I що тобі так мало літ, Ша-ла-ла-ла, А вже на серці осінь... А вже на серці осінь... Ти пригадала вечір той, На-на-на... Коли про все дізналась. Тепер я - вже не твій герой, На-на-на... Не знаю як це сталось?.. Мене терпіти не змогла, Ша-ла-ла-ла... Сказала: З мене досить! I що тобі так мало літ, Ша-ла-ла-ла, А вже на серці осінь... А вже на серці осінь... На тебе зараз я дивлюсь, На-на-на... А ти така красива!.. З тобою знову буду біг, На-на-на... Але ж піду наліво!.. Мене терпіти не змогла, Ша-ла-ла-ла... Сказала: З мене досить! I що тобі так мало літ, Ша-ла-ла-ла, А вже на серці осінь... А вже на серці осінь...