Тоня Матвієнко — Музико, грай

Музика виграває і жалю завдає Либонь, собі гадає, що серце в грудях є А серце б’ється, плаче в натомлених руках Воно струмком гарячим крізь пальці протіка Музико, грай, грай, грай Бо вже біліють скроні. Не зупиняй шалених пальців біг Вже видно край, край, край Стежини на долоні, То ж поспішай дограти все, що міг Поки ще маєш час Крізь саморобні грати, руїни сірих лиць Він знову буде грати під поглядом рушниць Чи ти, музико, знаєш, по кому ти в журбі? Сьогодні ти заграєш, а завтра по тобі Музико, грай, грай, грай Бо вже біліють скроні Не зупиняй шалених пальців біг Вже видно край, край, край Стежини на долоні, То ж поспішай дограти все, що міг Поки ще маєш час